ПРИ ЦІЙ НАГОДІ: «ФЕРМЕР ПРИДНІПРОВ”Я» – У КОЖНУ СІЛЬСЬКУ РОДИНУ!

Окремою наскрізною темою бурхливих дискусій на конференції стала тема ставлення фермерів області до заснованої Асоціацією газети «Фермер Придніпров”я». До речі, дніпропетровська Асоціація єдина в Україні, яка видає нині власну газету. Створюючи ж її, це не секрет, переслідувала мету мати свій рупор і свою трибуну, щоб і об’єднувати фермерське плем”я у єдину і сильну родину, щоб і заявляти про себе в регіоні на повен голос. Щоб знали, що тут діє Громадська організація «Асоціація фермерів та приватних землевласників» на повну потужність. Як з першим завданням, та і другим редакція «Фермера» в міру своїх  сил, здібностей і можливостей справляється. Але треба нагадати, що створювалася фермерська газета не винятково для фермерів, якщо хочете знати. Перед нею ставилася і ще одна, третя місія – розповідати і доносити мешканцям сільських територій  правду і тільки правду  про те, що та як діється і у нас на Дніпропетровщині, і в Україні загалом. Не боятися прямо і об”єктивно висвітлювати сумні реалії сучасного життя-буття ошуканого українського люду, і в першу чергу, звісна річ, селянського. Не боятися відстоювати і захищати винятково інтереси та права тих, чиє минула і сучасна праця і чиє життя міцно пов”язані з аграрним сектором економіки. А в підсумку це значить, що задум засновників «Фермера  Придніпров”я» – видавати газету для всього сільського населення Дніпропетровщини. Залишається домагатися єдиного – щоб не тільки образно, а дійсно « Фермер» потрапляв у кожен сільський дім, в кожну сільську родину.

Минулого року його майже 25-тисячний наклад ще можна було вважати прийнятним. Одначе на нинішній рік передплачено, на жаль, значно менше. А скажемо відверто, що торік фермери області фактично за власні кошти для своїх людей – для тих, які працюють у їхніх господарствах і тих, чиї земельні паї вони орендують, просто для земляків і знайомих – здійснили передплату. Актив Асоціації сподівався і розраховував, що і на нинішній рік ця традиція збережеться. Точніше, просив й закликав фермерів продовжити спонсорувати передплату на «Фермер Придніпров”я». Не випадково конференція прийшла до висновку, що оскільки цього масово не сталося, значить це слід приймати за дуже негативний і фатальний недолік у діяльності Асоціації.

Між іншим, у перших числах січня нам зателефонував свого часу знаний на Дніпропетровщині аграрник-голова передового й знаменитого колгоспу, почесний громадянин Синельниківського району Валентин Василенко. Коли розпочалася сумнозвісна  суперечлива кучмівська аграрна реформа,  Валентин Якимович уже перебував на пенсії.  Але не залишився в становищі стороннього спостерігача – написав і видав книжку своєї критичної  аналітики «На зламі».

-Торік я дякуючи фермерам також отримував і читав газету, – повідомив  Василенко. – І маю усі підстави заявити: це велика, навіть фатальна помилка з не передбачувано прикрими наслідками, що на 2019-й рік згорнуто масову передплату для населення. Сьогодні ж з сільським народом ніхто не працює. Немає ні лекторів, ні політінформаторів, ні пропагандистів, яких раніше роями літало. Не заперечую, може це й краще, що у колишньому розумінні оракулів цих, котрі чіпляли колись людям локшу на вуха, немає.  Але ж лишається преса, яка має об”єктивно й вичерпно, чесно та правдиво інформувати про те, що насправді у нашій неньці-Україні зараз твориться. Дійсно наші селяни мудрі, і отримуючи не дозовану, не «відсіяну», а реалістичну інформацію, вони й самі прекрасно розберуться, що хорошо у нас, а що погано. Я хвалю фермерську обласну Асоціацію, що вона почала видавати «Фермер Придніпров”я» – газету якраз у тому дусі, у якому вона необхідна для людей. Якщо ця газета додасть ще розповідей про труднощі та проблеми одноосібників, яких сотні і тисячі,  але про яких забули, про присадибні селянські господарства, стаючи і на їх захист – ціни газеті не буде. Але вважаю суттєвим проколом Асоціації, що вона не продовжила організовувати передплату для всього сільського населення. Справа у тім, що люди наскільки зараз обідніли і вичавлені дороговизною на газ та опалення, на продукти харчування, ліки і медикаменти, на різні товари навіть першої необхідності, що виписувати їм газету за власні гроші – це вже як розкіш чи й недоступне благо…

Валентин Якимович поцілив в самісіньке яблучно. Адже і на конференції зайшла мова про те, що сільському люду таки необхідно помагати одержувати правдиву, по суті народну газету. Ось почалися президентські вибори, потім будуть парламентські, і скільки друкованого мотлоху та брехні розноситимуть по дворах, скільки тикатимуть у руки листівок та брошур і тому подібного, які готуватимуть продажні «експерти» та «соціологи», всілякі політтехнологи, що у народу голови підуть обертами. А на Дніпропетровщині для селян «Фермер Придніпров”я» чи не єдиний  зможе стати  альтернативою суцільним потокам неправди і брехні. Думаємо, що на цей раз цілком виправдано фермерська конференція не просто просила фермерів передплачувати для своїх людей газету, а уже вимагала.  Читатимуть широкі кола селян «Фермер Придніпров”я – виграють від цього усі, хто зацікавлений у сталому розвитку на селі малого, середнього, присадибного та родинного бізнесу. І в тому, щоб наше українське село перестало занепадати, а відроджувалися на благо селянських мас!

Подзвонив нам і авторитетний у Маломихайлівці Покровського району  ветеран Олександр Яценко. І скаржиться: минулого року отримував «Фермер» – не йняв віри, що наскільки правдиву почали випускати на Дніпропетровщині. Коли перший раз мені її  принесли, сказав, то я засумнівався, шо вона моя. В тому розумінні, що суто для фермерів призначена. А вже з наступного номера чекав на газету з нетерпінням, «як свята, ковток свіжого повітря в задусі, котра зараз навкруги, чи й найбільш жадану у моєму домі гостю». Отож появилася вона у моїй поштовій скриньці,  продовжив  Яценко, несподівано, появилася і обнадіяла, та цього року точнісінько так раптово і «перестали мені її носити».

-Розумію, що безкінечно коту масниці не бувати, – підсумував Олександр Степанович, – та зайвих зараз у мене, пенсіонера, грошей катма, щоб виписати самому. Чи не можна знову хоч якось зарадити таким, як я?

Дзвонимо у Маломихайлівку на пошту. До телефону підійшла листоноша Ольга Авдєєва.

-Так, минулого року, – розповідає Ольга Олександрівна, – я розносила по селу рівно сто примірників «Фермера Придніпров”я». Не знаю, хто організував тут у нас його передплату, але що було, то було – це правда. Спочатку люди якось байдуже сприймали газету, але вже незабаром виглядали її і прямо з рук вихоплювали, так вона усім тут сподобалася і припала до душі. Дійсно шкода, що а на цей рік, певно, не знайшлося спонсора, який би оплатив передплату людям. Бо ж гірка правда і те, що самому виписати мало у кого з  селян нині є змога.

Ви чуєте, шановні фермери? Ми звертаємося не лише до тих, які живуть у Маломихайлівці Покровського району.  Ми звертаємося до всіх в області, які є членами фермерської Асоціації і які не є її членами. До всіх, кому не байдужа доля українського села. Цьогорічна звітно-виборна конференція Асоціації ще більш відповідальні і більш дієві завдання поставила перед всім фермерським рухом Дніпропетровщини. Завдання, котрі мають забезпечити для фермерів набагато сприятливіші умови від цих, у яких вони перебувають зараз. Повніше та сильніше реалізувати їх вдасться тільки тоді, коли якомога більше сільського народу читатиме «Фермер Придніпров”я».  Це ви, як справді полюбляє казати Анатолій Гайворонський, повинні розуміти.

                                                                                                             Микола Ясень